Казки усі!
У кожної дитини/людини бувають моменти, коли просто хочеться дива... Воно необхідне та інколи, якщо дуже потрібне, стається. Треба просто беззастережно вірити...
Казка живе вже не одне тисячоліття і досі має та й матиме шанувальників. Одним із перших дитячих спогадів є мамина казка. З неї неможливо вирости, бо на кожен вік казка має свою мудрість.
Казки читають, переказуюють, обговорюють, розігрують, інсценізують, драматизують, віршують, малюють, складають...
Ось і ми з другокласниками пробуємо створювати власні казки, займаємося казкотворенням.
Казка для дитини - це особлива реальність. Хтось із діток бачить себе героєм або одним із головних героїв казки, хтось хоче придумувати казку про Україну чи рідну мову (реалії сьогодення спонукають). Звичайно, це лише перші спроби, далекі від досконалості, але такі щирі. А ще у казці буде щасливий кінець - у цьому і полягає її терапевтичний ефект.
Казкотерапія - це метод, який використовує метафору для створення зв'язків між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Завдяки казкотерапії відбувається усвідомлення внутрішньої сутності, неповторності, гармонії між собою і світом, інтеграція особистості, розширення свідомості. Арт-терапевтичні можливості застосування казки дають змогу налагодити зв'язок із своїм внутрішнім світом, зрозуміти власні потреби та бажання, побачити своє справжнє "Я".
Казкотворчість - ідеальний тренажер для креативності та реалізації особистого потенціалу, розвитку фантазії, творчого мислення, джерело прихованих ресурсів та енергії, віри у себе. Казка є своєрідним алгоритмом створення нової версії власного життя, що наповнює особистість натхненням та життєвою мотивацією.
Ми з дітьми "подорожували" казковою країною, переживали перевтілення, брали участь у пригодах, легко сприймали "казкові" закони і правила і, звісно ж, перемагали зло. Діти не лише впустили світ казки у своє сердечко, а й захотіли самостійно його творити.
Пробуйте, перемикайтесь, пориньте у казку...
