Нам - 62!
Напередодні "нашого Дня"...
На околиці древнього міста Дубна зі сторони Кременця розкинувся мікрорайон «Цукровий завод». Невеличкі села Волиця та Страклів у часи будівництва заводу почали розширюватись та густо населятись. І на колишніх полях та пустирях виросли багатоповерхівки. Рідне місто Дубно росло і молоділо.
Такий уже менталітет у нас, українців, що все найдорожче ми називаємо «рідним». Рідний батько, рідна мати, рідна Україна, рідна мова, рідне місто … рідна школа. Школа - це місце, за порогом якого залишаються житейські будні. Тут живе дух юності, романтики, оптимізму, надії. За роки свого існування школа набуває певних традицій, має своє неповторне обличчя.
А історія нашої школи невід`ємно пов`язана з розвитком промисловості у місті. У зв`язку з будівництвом Дубенського цукрового заводу зростала кількість населення, а, отже, і дітей. Керівництво міста вирішило розпочати будівництво нової школи. Зараз і не віриться, що на місці школи був пустир.
1 вересня 1962 року на урочистій лінійці було перерізано червону стрічку, що свідчило про відкриття середньої школи № 7. Так почалась трудова біографія нашої школи. Крім «перших поселенців» - першокласників, у новобудову були переведені учні та вчителі з Волицької початкової та Страклівської восьмирічної школи. Спершу у середній школі № 7 навчалось 387 учнів. Першим директором стала Козак Надія Онуфріївна. Разом з нею переступили поріг нової школи 25 вчителів. І у 1965 році було випущено зі школи перших 18 випускників. Серед них і перша золота медалістка – Ірина Латишева. Першим класним керівником, який дав путівку в життя своїм вихованцям, була Ольга Матвіївна Шуляк.
4 жовтня 1985 року колектив очолила Собчук Інна Єлізарівна.
Школі дуже пощастило, адже до роботи брались вмілі керівники, для яких педагогіка була життєвим покликанням.
У 1989 році, завдяки допомозі директора цукрового заводу Богдана Михайловича Корилкевича, було відкрито новий корпус школи. З того часу учні почали навчатись в одну зміну.
У 1994 році директором закладу було призначено Омельчук Ларису Панасівну.
1 вересня 2012 року колектив школи очолила Ніна Олександрівна Поліщук. Педагог – професіонал, яка з перших днів у якості керівника працює над створенням у закладі позитивної атмосфери, яка б сприяла підвищенню ефективності освітнього процесу та якості знань, продовжуючи традиції своїх попередників. За ці роки значно зросла матеріально-технічна база закладу, знову запрацював плавальний басейн, збудовано котельню. Та й взагалі, заклад змінив своє обличчя. Став ,дійсно, «місцем сили дитини», справжнім другим домом. Все, що робиться у ліцеї, - це все для дітей!
І от нашій рідній школі, нашому ліцею - 62!
Калейдоскоп десятиріч - калейдоскоп поколінь. Годинник відлічує час. Хоронителькою більш як піввікової історії нашої школи є Ніна Олександівна Поліщук, яка є натхненником добрих справ, продовжувачем гарних традицій, започаткованих у минулому.
У кожного з нас – своя школа. Школа дитинства та юності. Без учителів, історичного вчора, не було б і нас, людей історичного сьогодення. Покоління за поколінням діти вступають до школи, вчаться, закінчують і виходять у світ, а школа живе далі, гостинно відкриваючи двері іншим. Але, школо, ти пам`ятаєш їх усіх, своїх випускників.
З Днем народження тебе, рідний ліцею!
https://www.facebook.com/ivanna.komarinets/videos/1781798302645685?idorvanity=274457293187463
