Казкотворення
Казкотворення, на яке надихнули другокласників Дубенського ліцею №7 "Казки Школи під Голубим Небом" Василя Сухомлинського та власні спостереження у природі. Творчий спадок видатного педагога неоціненний.
Читаючи і слухаючи, ми вчилися чути, уявляти, проживати, розуміти і співпереживати.
Дивлячись - бачити, помічати, споглядати і милуватися.
Торкаючись - торкатися не лише рукою, пальцями, а й серцем.
Діти захотіли намалювати малюнки за творами, які їх найбільше вразили чи сподобалися.
А ще ми йшли на деякі уроки надвір, на траву, під дерева (благо, погода сприяла). Спочатку дітям було дуже важко щось помічати. Коли придивилися уважніше - ага, ось жуки і мурашки поспішають врізнобіч у якихось своїх справах. Задерли голови на гамір - ворони ремонтують і поновлюють власні гнізда, голосно щось обговорюючи. А може то сваряться, зауважив хтось із дітей. Можливо. Поки роздивлялися ворон, помітили, що на деревах уже є молоді дрібнесенькі листочки, а на кущах - потріскані, набубнявілі, от-от вистрелять, бруньки. А трава і різне зілляччя вже величенькі. Та що там гріха таїти, спробували ми навіть молоді осередки трави пирію та кисленькі стебла яглиці на смак (вчителька ж так робила, коли розказувала, які рослини у дикій природі можна їсти, при біді)...
І все це вилилося у створення власних дитячих, трішки наївних, але добрих і душевних, казок.
